природна оптична система. Ідельний зір.

Для переконання співрозмовника в достовірності переданої інформації часто використовується вислів «Я бачив це на власні очі». Проте, виявляється, що людина фактично сприймає інформацію за допомогою мозку, використовуючи свої очі як інструмент для сприйняття візуальної інформації. Для розуміння цього необхідно врахувати будову органу зору.

Серед всіх людських відчуттів особливе значення має зір. Завдяки йому до 80% інформації про оточуючий світ потрапляє до нас. Очі, як складний «оптичний прилад», призначені для сприйняття візуальної інформації та передачі її до відповідних ділянок кори головного мозку. Ефективність цього процесу залежить від узгодженої роботи всіх компонентів ока, інакше це може вплинути на гостроту та чіткість зору.

Око має форму кулі, злегка сплюснутої в передньозадній частині, що призводить до використання терміну «очне яблуко». Вага цього дива природи становить приблизно 7-8 грамів, а діаметр у дорослої людини – близько 23-24 мм. Очне яблуко має надзвичайно ніжну структуру, яку легко можна пошкодити, тому воно розташоване у спеціальному черепному «комірку» – очниці. Зверху його захищають верхні та нижні повіки, які оберігають очі від негативного впливу зовнішніх факторів, таких як порошини та інші частки, і водночас рівномірно розподіляють сльозову рідину.

Консультація лікаря-офтальмолога в медичному центрі «НEALTHY&НAPPY»

Швидкість моргання в стані спокою становить 15-20 разів на хвилину. Однак при сильному хвилюванні кількість моргань може збільшитися в 2-3 рази. Навпаки, коли людина занурюється в читання (з книги або монітора), глибокі роздуми чи напружує слух, кількість рухів повік може зменшитися до 5-8 на хвилину.

Систематичне та тривале зниження швидкості моргання може призвести до пересихання очного яблука, що викликає почервоніння, свербіж, печіння – симптоми, які відомі активним користувачам комп’ютерів. Зазначимо, що для вироблення рідини, необхідної для зволоження очного яблука та його дезінфекції, працюють слізні залози, розташовані на верхній зовнішній стінці очниці. Ця рідина, яку вони виробляють, містить не лише воду, але й солі, білки, а також антибактеріальну речовину – лізоцин.

Офтальмологічні аспекти ока

Зовнішню оболонку ока, яку загальновідомо називають «білком» через її білий колір, фахівці у галузі офтальмології називають склерою. Це міцне покриття становить практично 85% поверхні очного яблука. Головна роль склери — це структурна підтримка та кріплення для м’язів та зв’язок, а також захист очей від різних пошкоджень та впливу навколишнього середовища.

Задня частина склери містить ґратчасту платівку, де розташований очний нерв, який передає зорову інформацію до головного мозку. Крім того, до склери прикріплені шість груп окорухових м’язів, які забезпечують швидкі коливальні рухи, до 123 в секунду.

Нормально функціонуючі окорухові м’язи забезпечують спільну роботу обох очей, що дозволяє отримувати чітке зображення. Порушення цієї координації може призвести до косоокості чи неможливості фокусування обох очей на одній точці.

Внутрішню частину склери покриває мережа кровоносних судин, яка забезпечує живлення та вивід продуктів обміну речовин для очного яблука.

Рогівка — «фотооб’єктив» ока

Рогівка — це випукла частина очного яблука, що виступає над склерою. За формою вона нагадує скло в годиннику і має діаметр приблизно 12 мм та товщину 1 мм. Ця прозора структура відіграє роль природного «фотооб’єктива», збираючи та фокусуючи світлові промені, що розходяться в різні боки, і направляючи їх углиб очей.

Цікаво, що будова рогівки у людини та акули досить схожа, і саме тому рогівку використовують як замінник при офтальмологічних операціях.

Райдужка і зіниця

Райдужна оболонка, яка розташована під рогівкою, має певний колір, залежний від кількості меланофорів і рівня меланіну. Зміна колірної гами райдужки може бути спадковою. Зіниця, круглий отвір у центрі райдужки, може змінюватися в розмірах для регулювання потоку світла до очей.

Циліарне тіло і кришталик

Циліарне тіло виконує кілька функцій: воно підтримує райдужку, виробляє водянисту вологу, яка необхідна для підтримання внутрішньоочного тиску, та забезпечує кріплення кришталика. Кришталик, названий за своєю прозорістю, має форму двоопуклої лінзи та може змінювати свою кривизну для фокусування на об’єктах на різних відстанях.

Скловидне тіло і сітківка

Скловидне тіло, яке заповнює порожнину за кришталиком, складається з прозорої речовини желеподібної консистенції та виконує функції світлопровідності та підтримки форми очного яблука.

Сітківка, розташована на внутрішній поверхні очного яблука, грає роль фотоплівки. Складається з декількох шарів, включаючи нервові волокна та світлочутливі клітини (фоторецептори), які сприймають світло та передають імпульси до головного мозку.

Механізм бачення

Процес бачення розпочинається, коли промені світла проходять через різні структури очей, включаючи рогівку, райдужку та кришталик, і потрапляють на сітківку. Фоторецептори на сітківці перетворюють світло в електромагнітні імпульси, які потім відправляються до головного мозку для аналізу та осмислення. Цей складний механізм дозволяє нам бачити світ навколо себе.