Здорове серце дорослої людини працює в розміреному ритмі, здійснюючи близько 70 циклів на хвилину або майже 110 000 циклів на добу. Один цикл — це приблизно 0,86 сек, за які проходять дві фази, що чергуються, — систола (скорочення) і діастола (розслаблення). На скорочення шлуночків і передсердь припадає близько 0,43-0,45 сек. Під час сну частота серцевих скорочень (ЧСС) знижується, а в періоди хвилювання різко збільшується. Це нормальні фізіологічні реакції, які не потребують медичної корекції. Якщо ж ритмічність і ЧСС збиваються без очевидної причини, йдеться про аритмію, в такому випадку слід звернутися до кардіолога. В клініці «JMC» працюють фахівці вищої категорії з багаторічним досвідом та мають гарні відгуки від пацієнтів. Подробиці на сайті клініки: https://jmc.org.ua/. Далі поговоримо про різні типи серцевих аритмій, їхню діагностику та лікування.
Що таке аритмія
Правильний ритм, частоту і послідовність серцевих скорочень забезпечує провідна система. Це вузли, пучки та волокна міокарда на чолі з водієм ритму — синусовим (синоатріальним) вузлом, у якому відбувається ритмічна генерація імпульсів із частотою близько 70 разів на хвилину. Будь-яке ушкодження системи призводить до неузгодженості в роботі шлуночків і передсердь, збою синусового ритму або розладу його провідності — блокади пучків, вузлів міокарда. Близько 20 різних за патогенезом і проявами порушень генерації та передачі імпульсів об’єднано в групу серцевих аритмій. Це не захворювання, що виникають автономно, а супутні кардіологічні відхилення, здатні спровокувати ще більш серйозні ускладнення.
Класифікація
Аритмії класифікують за критеріями, що відображають ті чи інші порушення серцебиття.
За збоєм ритмічності та ЧСС:
- прискорений ритм (> 100 ударів на хвилину) — тахікардія;
- уповільнений ритм (< 50 ударів на хвилину) — брадикардія;
- поява позачергових (додаткових) скорочень усього серця або його ділянок — суправентрикулярна або шлуночкова екстрасистолія;
- безладні скорочення з частотою > 300 ударів на хвилину, десинхронізація передсердь і шлуночків — миготлива аритмія або фібриляція (посмикування, «мерехтіння») передсердь.
За локалізацією основного вогнища:
- синусові;
- шлуночкові;
- передсердні.
За електрофізіологічними критеріями:
- Порушення генерації імпульсів. Номотопні аритмії пов’язані з дисфункцією синусового вузла. Ектопічні (гетеротопні) аритмії спричиняються утворенням імпульсу в інших структурах серця, тобто поза синусовим вузлом (фібриляція і тріпотіння передсердь або шлуночків).
- Порушення провідності імпульсів. До групи входять передчасне збудження шлуночків, різні блокади (атріовентрикулярна, часткова або повна синоаурикулярна блокада, внутрішньошлуночкова блокада правої ніжки пучка Гіса, часткова або повна внутрішньопередсердна блокада).
Комбінована (змішана) аритмія — це поєднання кількох порушень. Наприклад, поєднання безладних і позачергових скорочень (фібриляція передсердь з екстрасистолією).
Причини виникнення аритмії
Збої частоти та ритму серцевих скорочень зумовлені органічними ураженнями міокарда або впливом позасерцевих чинників, які спричиняють порушення серцебиття без структурних змін серця.
Кардіальні причини:
- запальні захворювання серця та його оболонок (міокардит, ендокардит, перикардит);
- частковий некроз міокарда (інфаркт);
- гострий коронарний синдром (передінфарктний стан);
- механічна травма грудної клітки, що зачіпає тканини серця (поранення, забій);
- пухлини і вроджені вади розвитку серцевих структур;
- дилатація, гіпертрофія та інші патологічні зміни тканин міокарда (кардіоміопатії).
Позасерцеві (екстракардіальні) причини:
- розлади гомеостазу через дисбаланс найважливіших електролітів — калію, магнію, натрію, кальцію;
- інтоксикація, лихоманка, задуха;
- хронічна обструктивна хвороба легень (ХОХЛ);
- захворювання нирок, надниркових залоз, щитоподібної та паращитоподібних залоз;
- зміна іннервації серця через активацію блукаючого нерва (виникає при захворюваннях ШКТ і сечовидільної системи);
- побічний аритмогенний ефект від приймання деяких ліків для серцево-судинної системи.
Аритмія у новонароджених виникає на тлі аномалій внутрішньоутробного розвитку, спадкових вад серця. Додаткові причини — ускладнене розродження, гіпоксія плода, народження дитини раніше терміну.
До факторів ризику належать:
- гіпертонія, цукровий діабет;
- нікотинова залежність, захоплення кофеїновмісними напоями (енергетиками, кавою);
- емоційні або розумові перевантаження;
- інтенсивні фізичні навантаження, що перевищують можливості організму;
- некоректний прийом глюкокортикостероїдів;
- тривале перебування на спеці або в задушливому приміщенні;
- депривація сну;
- гіперхолестеринемія — клінічна ознака високої концентрації холестерину в крові;
- надмірна вага.
Тахікардія розвивається через зловживання алкоголем. Це синдром «святкового серця», коли ЧСС збільшується на тлі випитих спиртних напоїв.
Симптоми
Неритмічне серцебиття, яке відчуває пацієнт, вважається суб’єктивною ознакою. Багато хто помічає пропуски серцевих ударів, прискорений або уповільнений ритм, завмирання серця. Але на підставі скарг лікар може лише припустити наявність аритмії. Без докладного кардіологічного обстеження діагностувати патологію неможливо.
Симптоми, які можуть супроводжувати збій ЧСС і серцевого ритму:
- пульсація у скронях;
- відчуття нестачі кисню;
- диспное (задишка);
- запаморочення;
- страх, паніка.
Напад аритмії може спровокувати різке зниження об’єму крові. Як наслідок — синкопальний стан (непритомність).
Ускладнення
Постійні збої в роботі міокарда призводять до серйозних гемодинамічних порушень — ішемічного інсульту, тромбоемболії легеневої артерії. Важкий напад може закінчитися фатально.
Методи діагностики
У повний діагностичний комплекс входять такі заходи:
- Збір анамнезу, аналіз преморбідного фону. Кардіолог з’ясовує симптоматичні скарги, вивчає історію хвороби, визначає можливі причини відхилень від норми ЧСС і ритму.
- Огляд. Стандартний фізикальний огляд включає аускультацію серця, сфігмографію або мануальне промацування пульсу, вимірювання артеріального тиску.
- Дослідження електричної активності серця (ЕКГ). Дозволяє виявити стійкі порушення серцебиття.
- Велоергометрія (ВЕМ) або тредміл-тест. Функціональна ЕКГ-проба з фізичним навантаженням на велотренажері або біговій доріжці.
- Холтер-моніторинг. Полягає в безперервному знятті показань роботи серця портативним реєстратором. Прилад фіксується на тілі або вішається на шию пацієнта (застаріла версія).
- Ехокардіографія. Трансторакальне УЗД серця для визначення органічних змін. Додатково проводять стрес-ехокардіографію (УЗД із фізичним або фармакологічним навантаженням).
- Тілт-тест фармакологічною провокацією (укол ізопреналіну або сублінгвальний прийом нітрогліцерину). Виконується, якщо в анамнезі є непритомність.
З лабораторних досліджень зазвичай призначають аналізи крові на гормони щитоподібної залози, рівень адреналіну, біохімічний склад, окремо — на вміст електролітів.
Лікування аритмії
Лікування призначають виходячи з виду аритмії. Є кілька груп антиаритмічних препаратів:
- Ліки, що стабілізують роботу міокарда.
- Засоби, що знижують збудливість міокарда.
- Ліки, що подовжують період нечутливості серця до патологічного імпульсу.
- Кардіотоніки та антиаритміки з групи серцевих глікозидів.
- Препарати з магнієм, калієм.
Тактика лікування кардіальних порушень ЧСС залежить від основного захворювання. Можливо, буде потрібна заміна препарату або корекція дозування.
Якщо медикаментозне лікування не призводить до позитивної динаміки, показано хірургічне втручання. Для відновлення нормального ритму проводять:
- радіочастотну абляцію (РЧА) — припікання ділянки міокарда, яка пропускає зайві імпульси;
- імплантацію електрокардіостимулятора (ЕКС).
У важких випадках виконують операцію на відкритому серці.
Пацієнтам рекомендується дотримуватися дієти з обмеженням тваринних жирів, відмовитися від алкоголю, займатися посильними видами спорту, більше перебувати на свіжому повітрі, побороти нікотинову залежність (самостійно або за допомогою аптечних препаратів).
У разі супутніх хронічних захворювань необхідно регулярно відвідувати лікаря.